14 жовтня - День українського козацтва в історії

Вітаємо Вас із Днем захисника та захисниць України!

Це справжнє свято мужності й самовідданості, свято лицарства і благородства, якими володіють справжні оборонці, визволителі й захисники України.

Це свято кожного, хто в той чи інший час віддав свої знання, силу, мужність і професіоналізм справі захисту нашої держави.

З нагоди свята вітаємо усіх, хто носить високе звання захисника та захисниці України, та бажаємо мирного неба над головою.

Нехай єднає нас незгасне світло віри й допомагає високе покровительство Пресвятої Богородиці.

Цікаві матеріали за посиланнями

https://www.youtube.com/watch?v=88dCSB-DdKM

https://educationpakhomova.blogspot.com/2022/09/blog-post_30.html?spref=fb&fbclid=IwAR19-6LWE1GhnnJSIwCk8Ii3KmCYGNKuUkrnp66Mrz7T-kyuFhNowCtst8o

Як козаки жили на території сучасного Миколаєва,

ще до заснування міста

Досить довгий час миколаївцям розповідали, що історія міста починається саме з заснування купцем Фабером хутора, який отримав ці землі від російської імперії, а до цього тут було Дике Поле. Але чи так це? Адже задовго до 1784 року, коли Фабер отримав території сучасного Миколаєва, вже існували поселення кіммерійців, а потім зимівники войовничих пращурів України – козаків.

Існує чимало згадок про те, що велика кількість населених пунктів Миколаївської області засновані саме козаками. Редакція сайту 0512.ua вирішила розповісти й про Миколаїв, де за довго до Фабера, потім Потьомкіна, козаки будували зимівники, займалися промисловістю та створювали судна.

До будівництва старого Інгульського мосту вже була переправа

До колонізації російською імперією півдня України, на території Миколаївської області вже козаки засновували села, займалися риболовством та утримували переправи на річках. Не виключенням був і Інгул та територія сучасного Миколаєва.

У матеріалах "Історія міст і сіл Української УРСР. Миколаївська область" зазначається, що саме на території старого Інгульського мосту ще до заснування міста, існував "Козацький Перевіз". Саме тут запорожці на дубах перевозили людей через річку в обидві сторони.

Для козаків ця місцевість мала неабияке стратегічне та економічне значення. Адже саме через цей перевіз ішов весь торговий транспорт. До того ж Перевіз був продовження Чумацького шляху.

Козацька будівля на території суднобудівного заводу

На території сучасного суднобудівного заводу, саме з якого починалося заснування Миколаєва, крім переправи, козаки збудували кузню.

Автор "Топографічного опису" Томілов пише, що 1774 року на Інгулі "у перевозу, для дорожных людей кузница сожержится, но уголья все от Артамаклы получают".

Кузня існувала в першій половині 18 століття – за знахідкою російської мідної полушки. Тобто не варто виклювати можливість, що на території сучасного Миколаєва була постійна стоянка запорозьких козаків.

До того ж ще до початку будування у місті кораблів російською імперією, саме козаки могли вже створювати свої знамениті чайки. Адже у 50-х роках 20 століття на акваторії суднобудівного заводу знайшли рештки замуленого козацького дуба. Серед знайдених на місці козацької кузні речей були спеціальні цвяхи, які могли використовуватися для будівництва козацьких суден.

Тобто задовго до так званої ідеї Потьомкіна будувати на Інгулі кораблі, цим вже могли займатися войовничі пращури українців. І історія кораблебудування у Миколаєві бере свій початок не з російської імперії.

- Зручне географічне положення: у затишній бухті, звужене і глибоке гирло Інгулу, "соляний" шлях на північ, зручна переправа – все вказує на те, що тут могла бути козацька корабельня. Та й археологи висловились про можливість будівництва чайок, байдаків, дубів на території сучасного суднобудівного заводу в Миколаєві,- говориться у книзі "Миколаївщина козацька".

Поселення козаків на території сучасного Миколаєва

Якщо козаки будували тут судна, тримали переправу, кузню, отже на території міста було і їх поселення та домівки.

Як зазначається у книзі "Миколаївщина козацька", на географічній "Карті течій річки Дніпра і Бугу від Єлисаветграда і вниз до злиття їх вод", яку склали інженер-офіцери під командуванням інженер-підполковника Томілова 1775 року, де зазначена сучасна Миколаївська область, майже вся територія підписана "Жилища запорожских козаков". Цей напис означає саме не будинки, а власність землі, на якій "зимовники жилые и где скот, пашня, местами сады и пчелки содержаться".

- Зимовниками промисловників, позначеними трикутничками, рясно помережені ліві береги лиману, Бугу та Інгулу. В історичному центрі сучасного Миколаєва, тобто на Миколаївському півострові, нараховується шість таких зимівників, локалізованих у місцевостях: гирлі Попової балки – господарський, в районі Ліскової коси – 2 рибальських зимівники, вище Лісової коси, на узбережжі – ще один рибальський зимівник, на Жабурній косі – один рибальський зимівник, у районі Спаського – ще один,- говориться у книзі О. Ковальової, О. Шарафанова, О. Добровольського.

Варто зазначити, що у межах сучасного Миколаєва розташовувалося 18 зимівників козаків.

Також на карті Томілова зазначаються чимало мисів, кіс та балок з козацькими назвами. А топографічні карти півострова останньої чверті 18 століття, свідчать, що на території сучасного міста вже існували поселення.

- Назва балки Тернівка, в межах сучасного Миколаєва свідчить про те, що в тій балці, до переселення болгар у 1802 році, вже мешкало українське і татарське населення, про що свідчить і її українська назва. На місці сучасного села Сливине, на правому березі Бугу, колись була запорізька Сапетня (рибопереробний завод),- наводять факти у книзі "Миколаївщина козацька".

Жили козаки й усамітнено. В одному з архівних документів вказані козаки Максим та Андрій, які "при урочищи на устье Великого Ингула жительство имеют", згадується "їхній курінь".

Є у Миколаєві й поховання козаків. Козацьке братське поховання площею 30/50 знаходиться на центральному кладовищі. Козацькі хрести можна побачити праворуч переправи на Аляуди, близько до берега.