Бібліотекар радить, як поводитись під час дистанційного навчання та уникнути небезпек
ПОРАДА №1
Як захистити персональні дані на мобільному телефоні: поради експерта
Сьогодні мобільний телефон є не просто способом комунікації. Це пристрій, який зберігає безліч конфіденційної інформації, яку проти вас може використати хакер.
Як захистити свої персональні дані на мобільному телефоні й не стати жертвою хакерів.
Щодо персональних даних – це обов’язково мати на телефоні пароль (цифровий, графічний чи біометричний). У налаштуваннях безпеки телефону важливо змінити стандартний пароль. Так, у більшості з нас там (стандартно, – ред.) стоїть 0000 чи 1111 або й взагалі пароль відключений – так не можна, бо саме за допомогою номера телефону можна зламати банківський акаунт.
Паролі від пошти, акаунтів, додатків, соцмереж, банкінгу в жодному разі не можна зберігати у нотатках на телефоні.
До речі, про гроші: створіть меганадійний пароль для банкінгу. Ваша дата народження – поганий варіант. І ні, він не має бути такими самим, як для пошти. Взагалі однаковий пароль «на все» – дуже ризиковано.
Потрібно уважно переглянути галерею на пристрої. Там не має бути фото документів: паспорта, індивідуального податкового номера, прав на авто. Якщо вони необхідні, можна завантажити їх на віртуальний диск.
Якщо ви заходите в соцмережі або в пошту з чужого пристрою, краще робити це через приховану вкладку – так чужий пристрій не запам’ятає ваш пароль.
Є кілька правил, дотримуючись яких ви мінімізуєте вкрадення з гаджету вашої інформації:
1. Не відкривайте геть всі посилання, які вам надходять. Якщо ви чекаєте на посилання від когось, це одне. Якщо ж вам надійшло посилання від незнайомої або малознайомої людини із підозрілою назвою сайту (наприклад, просто сукупність літер у назві), не відкривайте: краще перепитайте у співбесідника, чи дійсно він це надсилав. Майже в усіх месенджерах і поштових сервісах є категорія «Спам»: в разі, якщо так і не виявили, що за посилання, завжди можна відправити туди, аби наступного разу подібні посилання не надходили.
2. Користуйтесь тільки ліцензійним програмним забезпеченням. Це не так дорого, як здається: чимало програм взагалі є безкоштовними. Наприклад, для роботи з текстом. Більше того, з текстом можна працювати в Google Docs або LibreOffice Writer (аналоги MS Word): це більш безпечно, аніж на неліцензійному програмному забезпеченні.
3. Користуйтесь тільки тими поштовими сервісами, які дозволені законодавством. Недарма обмежили використання ru-сервісів: це зокрема спричинене небезпекою використання російських скриньок. На мій погляд, оптимальним є використання міжнародних поштових сервісів, зокрема Gmail. Вони також недарма поширені: окрім наявності непоганого хмарного простору (до 15 Гб безкоштовно), їх не так легко зламати.
4. Використовуйте двофакторну авторизацію, тобто не лише за паролем. Це доступно і в скриньках Gmail, і у Фейсбук. Тобто кожного разу, коли ви будете заходити з нового пристрою, вам на пошту або в сервісі надійде лист, аби ви поточнили, чи це були дійсно ви. Пароль, хай навіть надскладний, можуть підібрати. Двофакторна авторизація — це вже нелегко зламати. В крайньому випадку, ви точно будете знати, що хтось наразі вас ламає — і встигнете зробити так, аби цього не відбулось: достатньо в листі натиснути «Це був не я».
5. Не надсилайте важливої інформації і важливих файлів у месенджерах (Viber, WhatsApp тощо): краще зробити це електронною поштою.
Також рекомендується користуватись сервісами банків, які надсилають повідомлення про рух коштів на вашому рахунку. Наразі кожен банк має таку функцію. Убезпечте себе: картку можуть вкрасти — ви й не помітите. Якщо з неї намагались зняти кошти, вам надійде повідомлення. Ці зайві кілька гривень на місяць вартують того.
Не повідомляйте незнайомим людям персональних даних. Жоден банк не буде питати у вас ПІН-код до картки або три цифри з заднього боку картки: ПІН знаєте лише ви, а три цифри позаду картки використовуються виключно при сплаті онлайн. Якщо ви «засвітите» їх разом із номером картки, гроші зможе зняти більш-менш вправний аферист.
Дуже бажано, аби серед ваших знайомих був фахівець із програмного забезпечення, якому ви б могли зателефонувати і проконсультуватись. Це може бути і друг, і просто перевірений фахівець, який працює неподалік, — не має значення. Ситуації бувають різні і «гарячі лінії» різних сервісів не такі вже і гарячі: часто доводиться довго чекати консультації. Тому користуйтесь послугами фахівців із обслуговування техніки та програмного забезпечення: їхні контакти мають у вас бути.
Також важливо залишити контакти людей, які встановлювали програмне забезпечення або востаннє лагодили вашу техніку. Ви або наступного разу скористаєтесь їхніми послугами, або новий фахівець зможе оперативно зв'язатись, аби поточнити особливості поломки минулого разу. Це також важливо для збереження ваших даних.
ПОРАДА № 2
Як захистити свої дані від хакерів
Одним із методів крадіжки персональних даних є хакерство. Це вид шахрайства, коли зловмисники намагаються отримати несанкціонований доступ до комп’ютерних систем, зазвичай з метою отримання персональних даних власника грошей. Для цього шахраї використовують різні шкідливі програми, віруси-шифрувальники тощо.
Зокрема, таке шкідливе програмне забезпечення спрямоване на отримання незаконного доступу до комп’ютера, планшета або мобільного телефону. Шкідливі програми допомагають зловмисникам не тільки перешкоджати роботі комп’ютера, а й викрадати реквізити рахунків та PIN-коди, логіни та паролі, необхідні для доступу до рахунків людини.
Проте, щоб знизити ризики крадіжки персональних даних і втрати коштів, необхідно дотримуватися таких загальних правил фінансової безпеки на мобільних та комп’ютерних пристроях:
• використовувати сучасні та виключно ліцензійні операційні системи, що мають достатній рівень захисту від шкідливих програм;
• використовувати лише ліцензійне програмне забезпечення та постійно оновлювати його;
• не завантажувати невідомі сторонні програми й додатки;
• використовувати й регулярно оновлювати ліцензійне антивірусне програмне забезпечення. Кожна людина особисто відповідальна за свій захист та безпеку.
Якщо сталося так, що вашу безпеку було порушено через шахрайські дії, негайно звертайтеся до Департаменту кіберполіції Національної поліції України за номером 0 800 505 170, або можете залишити звернення в будь-який зручний час доби на сайті за посиланням https://cyberpolice.gov.ua/
Користуйтесь інформацією свідомо, не піддавайтеся на провокації та вчіться уникати різних шахрайських схем!
ПОРАДА №3
Карантин дуже чітко показав проблему сім’ї в Україні
Хвиля самогубств серед підлітків, яка прокотилась Україною, перелякала батьків дітей шкільного віку. Десятки випадків, коли діти жменями ковтають пігулки чи викидаються з вікон, змушують бити на сполох: дорослі почали допитувати дітей, перевіряти їхні речі, обривати телефони психологів.
Як так стається, що діти потрапляють до «груп смерті»? Треба пам’ятати, що психіка дитини, підлітка значно тонша і тендітніша за психіку дорослого, і відповідно, чутливіше реагує на якісь події. Одна з найбільших і найстрашніших батьківських помилок – це обезцінювання переживань дитини. Коли дитині сумно, коли вона намагається поділитися своєю неприємністю, у відповідь часто чує: «Та хіба це проблема? От виростеш – тоді зрозумієш, що таке проблема» чи «Це дрібниця, у твоєму віці проблем не буває, от у дорослому житті все інакше». Це і є обезцінювання. Згадайте себе у такому ніжному віці і пригадайте, як ви переживали перше нещасливе кохання, першу розбиту дружбу або неприйняття у колективі. Для дитини ці «дрібниці» – її найбільші біди на цей момент у житті, а дорослі транслюють меседж: «це – пусте, незначне». У голові дитини це трансформується у «я – пустий, незначний, нікому не потрібний», і підліток лишається фактично тет-а-тет зі своєю бідою, не відчуваючи підтримки вдома.
У такому випадку ситуація може розвиватися у двох напрямках. Перший – дитина знаходить компанію, яка складається з таких саме самотніх дітей, які відчувають, що вдома їх не розуміють. Якщо ви подивитеся на ці реальні чи віртуальні «погані компанії», на ці спільноти, групи в соцмережах, то побачите, що вони складаються з таких «відкинутих», самотніх дітей. І уже всередині цих компаній складається своя внутрішня ієрархія: у них починають керувати ті підлітки, які мають більш сильні внутрішні якості. До яких ідей дійде колективний розум цих обезцінених дітей – велике питання, адже умовне шефство над ними може взяти, наприклад, педофіл чи людина з маніакальними нахилами, чи садист. Чого прагнуть діти в цих компаніях? Любові, визнання, щоб хтось підійшов і сказав: «Я – такий самий, як ти, ми молодці, просто решта нас не розуміє». Вони стають один для одного фактично сім’єю.
Другий варіант – дитина замикається у собі, у неї починає розвиватися депресія, обсесивно-компульсивні розлади. Батьки, як правило, починають хапатися за голову тоді, коли дитина або опинилась на межі суїциду, або вже скоїла його.
Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР), інша назва – невроз нав'язливих станів. Це психічний розлад, різновид неврозу, для якого характерні повторювані нав'язливі думки (обсесії), які нерідко перетікають у ритуальні дії (компульсії), що здійснюються, щоб зняти внутрішнє напруження, зменшити відчуття тривоги і запобігти подіям, які лякають. Ви кажете, що підлітки з таких «груп» прагнуть любові. Де ж та любов, якщо їм дають завдання, наприклад, порізати собі руки, викинутися з вікна?
Якщо ви подивитеся, яким чином побудовані звернення до дітей у цих групах, то побачите, що до них звертаються з повагою, м’яко привертають на свій бік. Подумайте, яку колосальну різницю у спілкуванні і ставленні до себе відчувають діти у цій групі і в сім’ї, де чує, що вона – дурна, двієчниця і з поганими оцінками стане двірничкою. У групі йому пропонують варіанти зцілення її болю, але роблять це з повагою. Дитині кажуть: «Ти – дуже важливий і цінний, але інколи ти заслуговуєш на той біль, який тобі вчиняють. Інколи біль може бути твоїм рішенням і принести полегшення. Ми так робимо, роби як ми». Це дуже психологічні методи підкорення, отримання влади над людиною. При цьому дитину ніхто не принижує і не ображає.
Після отруєння дівчат у Боярці міська рада відсторонила директора ліцею, де вони навчалися, та призначила службове розслідування. На вашу думку, яка міра провини школи?
Знаєте, на школу навішали багато обов’язків та сподівань і зовсім забули про те, що головне завдання школи – це освітня функція, забезпечення навчального процесу. А любити, зігрівати, розвивати, приймати, підтримувати має у першу чергу сім’я, батьки, яким дитина в ідеалі довіряє. Я кажу «в ідеалі», бо така ситуація складається вкрай рідко. А вкрай часто складається так, що з часом батьки і діти, які трохи підросли, стають просто співмешканцями. Часто і батьки з людей, які кохають один одного, перетворюються просто на партнерів, які мають спільну квартиру, яку складно поділити, спільних дітей і лишаються разом, бо так легше виживати. Карантин дуже чітко показав проблему сім’ї в Україні. Люди не вміють проводити час разом, не знають, кому що подобається, якими взагалі є особистості усіх членів сім’ї.
Я б хотіла повернутися до боярської трагедії. За даними ЗМІ, одна з дівчат писала прощальне смс. Це свідчить про те, що ми не можемо звинуватити якийсь інтернет-канал у тому, що сталося. Цей канал пропонував перевірити: що буде, якщо…? Коли дитина п’є таблетки і прощається, вона розуміє, що буде. Це означає, що усе його оточення підвело дитину до такого стану. Зауважу: доросле оточення.
Нині дуже динамічне життя. Батьки багато часу приділяють роботі, матері-одиначки теж працюють, аби прогодувати дитину. Що зараз робити батькам, які раптом усвідомили, що мало уваги приділяють дитині?
Не можна змінити лише один стан – це смерть. Все інше ми можемо і повинні змінювати. Перше, що не можна робити батькам, – це посипати голову попелом. Цей варіант не допоможе нікому. За своєю дитиною у будь-якому випадку треба постійно пильнувати. Якщо ж ви бачите низку певних симптомів, то слід виявити обережну увагу або навіть звернутися до дитячого психолога.
Ось ці симптоми:
1. Дитина різко втратила інтерес до життя і до занять, які її захоплювали, а ті речі, які радували, раптом стали байдужими;
2. Підвищена дратівливість. Дитину дратує усе: як ви запитали, що ви приготували, як ви входите у кімнату, як привіталися;
3. Розлади системи травлення: діарея, закреп, спазми в животі – у випадку, якщо у вашому харчуванні нічого не змінювалось;
4. Дитина постійно втомлена, у стані апатії – це ознака розвитку депресивних станів, за лікування яких треба братися якомога раніше;
5. Кардинальна зміна поведінки. Приміром, дитина, яка була тихою і слухняною, раптом стала з усіма сваритися, кричати, або ж навпаки: дитина, яка раніше поводилася провокативно, стала тихою і мовчазною;
6. Поява нових страхів;
7. Поява обсесій – коли дитина постійно переживає якісь нав’язливі стани.
Що ж робити?
Повторюсь: самобичування, як спроба батьків себе пожаліти, не допоможе. Перше, що треба зробити, – це переключитися на особистість дитини. Дуже часто усі батьківські «як справи у школі?» обмежуються лише успіхами у навчанні. Дитина – це не лише учень. Ваша дитина є особистість, у неї є якесь життя поза межами школи. Хочете знати, як у дитини справи, – запитуйте не лише про школу.
Друге: коли ви розмовляєте з дитиною, не стійте до неї спиною, не мийте посуд, не готуйте їсти. Виключіть усе на 10 хвилин, приділіть цей час бесіді віч-на-віч, на рівних. Повірте, від того, що ви сядете вечеряти на 10 хвилин пізніше, ніхто не помре, а от від того, що ви вчасно не поспілкуєтеся, дитина справді може постраждати.
Третє. Дуже важливо, щоб у сім’ї були спільні заняття: наприклад, настільні ігри – «Монополія», «Джанга» чи «Твістер». Коли сім’я грає у «Твістер» – це, по-перше, весело, а по-друге, це об’єднання у психо-емоційному стані.
Не хочете таких ігор – займіться разом спортом, рушайте у спільні поїздки. Часто батьки вважають, що їхній дитині поїхати кудись буде цікавіше з друзями. Так, але не можна з друзями проводити усе життя. Від батьків ми отримуємо досвід, дізнаємося, як вони справлялися з тією чи іншою ситуацією. Звідси випливає ще один важливий момент: місце та обставини спілкування з дітьми. Погодьтеся, коли ми сідаємо за стіл і починаємо щось розпитувати, зазвичай усі почуваються ніяково. А от якщо ви разом кудись ідете, на чомусь катаєтеся, у щось граєте, десь влаштовуєте пікнік – це вдалий час, щоб поговорити, чимось поділитися.
Якщо ваша дитина уже закривається у своїй кімнаті і своєму світі – не ломіться туди. Вона там заховалась від вас. Якщо ви вломитеся туди, то будете в її очах ще більшим диктатором. Не можна встановлювати ультиматуми на кшталт «Поки ти живеш у моєму домі, твої двері мають бути відчиненими». Це лише питання часу, коли дитина піде звідти. Треба розуміти, що погрози і обшуки – теж хибний шлях. Потрібно потихеньку виманювати його з його території – запросити на спільну вечерю, наприклад, просити пораду. Запам’ятайте: не ви йдете до дитини, а дитина має потихеньку виходити до вас. Якщо не хоче – не тисніть. Дитина, яку знецінювали роками, за добу не піде на спілкування. Це велика робота. Зіпсувати стосунки легко, налагодити буває дуже важко, але можливо. Не справляєтеся – йдіть до психолога, читайте книжки з порадами, пробуйте. Вдається це тоді, коли батьки починають казати дитині не про оцінки, а про те, що вони її люблять, і ця любов жодним чином не пов’язана з успішністю у школі.
Що робити батькам у моменти, коли після роботи просто немає сил на спілкування?
Звичайно, таке буває. У такі моменти достатньо просто знаходитись на їхньому фоні, сидіти поруч. Це такий меседж: «Я тут, якщо я тобі потрібна». Крім того, у такі моменти можна разом дивитися фільми, мультфільми, які потім можна обговорити.
ПОРАДА №4
Як захистити персональні дані під час дистанційного навчання: поради для педагогів, батьків та учнів
Запровадження дистанційного навчання на початку пандемії спонукало педагогічних працівників швидко шукати способи, інструменти та електронні канали комунікації для його проведення і взаємодії з учнями та батьками.
Цифровізація освітнього процесу й робота з технологіями дистанційного навчання вже помітно вплинула на те, як відбувається освітній процес.
З одного боку значно розширилися і продовжують розширюватися можливості педагогів проводити навчання, а учнів — навчатися.
З іншого — використання цих методів, технологій та інструментів тісно пов’язане з безпекою роботи, зокрема, використанням та обробкою персональних даних учасників освітнього процесу.
В Україні поки ще немає чітко визначеної нормативної бази, яка б регулювала безпеку роботи вчителів та учнів в Інтернеті під час дистанційного навчання, у тому числі, — безпеку роботи з персональними даними. Але ніщо не заважає нам використовувати на практиці ті норми законодавства, які ми вже маємо.
Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти визначає, що під час дистанційного навчання освітній процес організовується з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних (частина 9 Положення).
А у листі МОН № 1/9-609 від 02.11.20 року “Щодо організації дистанційного навчання” наголошується, що всі учасники освітнього процесу мають дотримуватися вимог щодо захисту персональних даних учасників освітнього процесу в електронному освітньому середовищі.
Основним законом із питання захисту персональних даних в нашій державі є Закон України “Про захист персональних даних”, і саме його потрібно брати за основу для роботи з персональними даними та їхнього захисту.
Також громадська організація Мінзмін за підтримки Міжнародного союзу електрозв’язку (МСЕ) та за ініціативи Міністерства цифрової трансформації України переклала загальні рекомендації щодо захисту дітей у цифровому середовищі.
Що робити закладам освіти задля безпеки дистанційного навчання
Міжнародний союз електрозв’язку визначає наступні рекомендації для закладів освіти.
Заклад освіти має:
- забезпечити захищену та надійну шкільну мережу, а для цього потрібно використовувати послуги офіційного інтернет-провайдера. Під час дистанційного навчання вчителі та учні використовують особисті домашні пристрої, які зазвичай не охоплюються мережевим захистом. У такому випадку вчителям та батькам учнів варто перевірити офіційність та надійність свого інтернет-провайдера, щоб оцінити можливі ризики. Якщо провайдер неофіційний — посилити захист за допомогою програмного забезпечення. Також ключове значення мають проведення для учнів навчання про безпеку в інтернеті, обговорення різних практичних випадків та діалог;
- використовувати програмне забезпечення для фільтрації та моніторингу безпеки пристроїв;
- встановлювати політику в межах школи, що регулює, де і як можуть використовувати технології різні учасники навчального процесу, а також порядок реагування на інциденти, пов’язані з безпекою дітей, зокрема, в цифровому середовищі;
- організовувати для учнів навчання з питань онлайнової безпеки;
- забезпечувати достатній рівень підготовки усіх співробітників (зокрема, технічного персоналу), а також регулярне підвищення їхньої кваліфікації;
- призначити у школі спеціального координатора і створити можливості для обліку та реєстрації інцидентів, пов’язаних з онлайновою безпекою, щоб сформувати цілісне уявлення про наявні у школі проблеми та тенденції, що вимагають уваги;
- вжити заходів для того, щоб адміністративно-управлінський персонал та керівники були достатньо обізнані в питаннях онлайнової безпеки у школі;
Відповідно до Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти, електронні освітні платформи, онлайн сервіси та інструменти, за допомогою яких організовується освітній процес під час дистанційного навчання, обирає та схвалює педагогічна рада закладу освіти (частина 5, розділ І Положення).
Рекомендуємо педагогам обирати для дистанційного навчання одну або дві освітні платформи, оскільки це полегшить учням, вчителям та батькам організацію навчання. Також використання мінімальної можливої для забезпечення освітнього процесу кількості платформ робить дистанційне навчання безпечнішим, оскільки зменшується ризик витоку персональних даних. Як у випадку з провайдером, рекомендуємо обирати перевірені платформи від офіційних виробників та не надавати зайвих персональних даних учнів і вчителів для користування платформами. Заклад освіти має повідомити учнів та батьків, які персональні дані будуть оброблятися під час використання тієї чи іншої платформи дистанційного навчання.
Водночас радимо закладам освіти звернути увагу на розробку певних правил поведінки та безпеки в онлайн середовищі і порядок реагування на інциденти. Спільне обговорення та прийняття цих правил з учнями та батьками дозволить мінімізувати неприємні випадки, які періодично трапляються під час дистанційного навчання.
Що робити педагогічним працівникам для безпеки дистанційного навчання
Міжнародний союз електрозв’язку визначає такі рекомендації для вчителів.
Насамперед необхідно слідкувати за безпекою та надійністю як домашніх так і робочих пристроїв, які ви використовуєте для проведення дистанційного навчання. Для цього:
- переконайтеся в тому, що всі пристрої надійно захищені та на них встановлено пароль. Учителі настільки ж вразливі перед кібератаками, шкідливими програмами, вірусами та зламами, як і всі інші. Важливо, щоб усі пристрої, які ви використовуєте, захищалися надійним паролем. Як створити надійний пароль і не забути його, можна прочитати ось тут;
- блокуйте пристрої, завершуйте сеанс і виходьте з облікового запису, коли не використовуєте їх (наприклад, якщо виходите з кімнати або класу);
- встановіть антивірусне програмне забезпечення та брандмауер й регулярно їх оновлюйте.
Також дотримуйтеся визначеної закладом освіти політики щодо використання мобільних технологій та інших електронних пристроїв. Важливо, щоб при використанні пристроїв ви подавали учням приклад правильної поведінки.
Забезпечте фільтрацію та моніторинг даних, що передаються через шкільне під’єднання до Інтернету (під час дистанційного навчання вдома — через домашнє під’єднання до Інтернету). Учні не повинні отримувати доступу до шкідливого або неприйнятного контенту через шкільні ІТ-системи або ваше домашнє технічне обладнання. Системи фільтрації мають щонайменше блокувати доступ до незаконного контенту, а також контенту, який вважається неприйнятним або шкідливим.
Пам’ятайте про власну онлайн-репутацію та цифровий слід, який залишаєте, про те, що ваші слова та дії в Інтернеті можуть вплинути як на вашу власну репутацію, так і на репутацію закладу освіти. Також розповідайте дітям про важливість онлайнової репутації й про те, як правильно її формувати.
Між приватним та професійним життям учителів завжди має бути чітка межа, зокрема, й у цифровому середовищі. Для будь-яких контактів між співробітниками школи та учнями або батьками завжди необхідно використовувати шкільну електронну пошту. Шкільна комунікаційна політика може забороняти будь-які контакти, не пов’язані з освітньою діяльністю, та контакти на платформах, що не мають стосунку до школи.
На випадок проведення відеоконференцій або занять у віддаленому режимі, школи мають установлювати чіткі приписи як для співробітників, так і для учнів (наприклад, що бажано підготувати місце для віддаленого заняття/сеансу зв’язку та подбати про тих, хто перебуває поруч – чи то вдома, чи то в класі).
Вчителі мають розуміти, чим Інтернет може бути для учнів небезпечний і чим корисний. Докладні рекомендації тут.
Для безпеки педагогів радимо також створити окремий обліковий запис або окремого користувача, якщо ділите вдома чи на роботі свій пристрій ще з кимось, і також розмежувати ваші власні електронні скриньки для особистого користування та для робочих питань.
Звертаємо вашу увагу на пересилання персональної інформації (власної або учня) через соціальні мережі, різноманітні месенджери, електронною поштою. Поміркуйте, чи конче необхідно надсилати персональні дані у повідомленні. Якщо це все ж необхідно, ретельно перевірте, чи правильно ви вказали адресата.
Поради для батьків
Захист персональних даних — це спільна робота педагогів, батьків та учнів. Тому чималу роль у тому, чи буде дистанційне навчання успішним, якісним та безпечним для дитини, відіграють батьки. Просимо вас розповісти дітям про персональні дані, про небезпеку їхнього поширення і правила поводження з ними.
Для батьків Міжнародний союз електрозв’язку визначає такі рекомендації.
1. Насамперед спілкуйтеся зі своїми дітьми, цікавтеся, що вони люблять переглядати в Інтернеті, спробуйте організувати спільно з ними будь-яку онлайнову діяльність.
2. Визначте, які технології, пристрої та послуги використовуються у вас вдома.
3. Встановіть на всіх пристроях брандмауер та антивірусну програму. Поміркуйте над тим, чи будуть корисними та чи підходять для вашої родини програми фільтрації, блокування або відстеження. Розгляньте можливість використання контент-фільтрів, що досить часто називаються системами батьківського контролю, і безпечних пошукових систем або обмежень доступу, щоб фільтрувати контент, який діти можуть переглядати в Інтернеті.
4. У колі родини домовтеся про умови використання Інтернету й особистих пристроїв, приділяючи особливу увагу питанням конфіденційності, вікової відповідності змісту сайтів, додатків та ігор, булінгу, кількості проведеного перед екраном часу та небезпеки з боку незнайомців.
5. Поясніть дітям, що перш ніж публікувати світлини або відео в Мережі, слід отримати згоду людей, які там зображені. Батькам також варто звертати увагу на те, якою інформацією про своїх дітей вони діляться в соціальних мережах і в Інтернеті загалом, зокрема, це стосується особистих історій про дітей або їхніх світлин. Пам’ятайте про недоторканність приватного життя вашої дитини!
6. Поясніть дітям, що не можна повідомляти свої паролі доступу друзям або братам і сестрам. Звертайте їхню увагу на те, коли і де вони повідомляють свою персональну інформацію – наприклад, навчайте, що в загальнодоступному профілі краще використовувати деперсоніфіковані зображення як фотографії профілю і вказувати мінімум персональної інформації, такої як вік, школа та місце проживання.
7. Зверніть увагу на вік «цифрової згоди». У деяких країнах діють закони, що встановлюють мінімальний вік, починаючи з якого компанії або вебсайти можуть просити дітей повідомити персональну інформацію без попереднього отримання підтвердженої згоди батьків. Вік «цифрової згоди» зазвичай варіюється в межах 13-16 років. На багатьох вебсайтах, призначених для дітей молодшого віку, потрібна згода батьків для реєстрації нового користувача.
8. Дізнайтеся, як повідомити про проблему на платформах, якими користуються ваші діти, і як видалити профіль або змінити зазначену в ньому інформацію.
9. Розкажіть про важливість персональної інформації. Поясніть дітям, що їм слід ділитися тільки тією інформацією, яку, на вашу і на їхню думку, дозволено побачити стороннім. Їм не слід ділитися інформацією, що дозволяє встановити їхню особистість або особистість інших. Нагадайте дітям, що в них є онлайн репутація, за якою необхідно стежити, а після того, як контент опубліковано, його може бути складно змінити або скорегувати.
10. Переконайтеся, що діти розуміють, що означає публікація світлин та відео в Інтернеті, в тому числі їхніх власних та їхніх друзів. Поясніть дітям, що фотографії та відео можуть розкривати безліч персональної інформації. Діти повинні розуміти ризики, пов’язані з використанням камер та опублікуванням контенту. Бажано, щоб світлини інших людей не викладалися без їхньої згоди. Це також стосується і батьків, які роблять та публікують знімки своїх дітей. Крім того, важливо, щоб діти розуміли, що іноді інформацію може розкрити хтось із їхніх друзів або членів сім’ї, тому їм варто поговорити про це зі своїми друзями та родичами і розповісти про небезпеку надмірного розкриття інформації. Порадьте своїм дітям не викладати власні фото та відео або фото та відео друзів, на яких є елементи, що легко піддаються ідентифікації, наприклад, таблички з назвами вулиць, автомобільні номери або назва школи на толстовках тощо.
Звертаємося до всіх учасників освітнього процесу — з повагою ставтеся один до одного, адже безпека як очного, так і дистанційного навчання залежить від педагогів, батьків, учнів та студентів.
Про те, що таке персональні дані, хто і з якою метою зберігає персональні дані, куди звертатися у разі порушення та яка відповідальність передбачена за порушення законодавства про захист персональних даних, читайте на цьому сайті
https://info.eo.gov.ua/batkam/zberezhennya-personalnikh-danikh-u-zaklad-osvti/?fbclid=IwAR29AOepwjpGxxOKWD7P_chNtH2sRQm1lxjmUQTVN1f3TbxU9MJwQuNfJSA
Comments