День вишиванки 2021 в нашій школі

Усе навколо завмирає,

Коли вдягаю вишиванку.

Лиш серце радісно палає,

Мов промінь сонця на світанку.

Коли вдягаю вишиванку,

Немов в любові признаюся

Своїй країні ніжно й палко,

Вдягну і Господу молюся.

У цей день в школі проведено цикл заходів.

Для учнів початкової школи проведено години спілкування, в середній ланці- літературна вітальня, а у вестибюлі школи представлена виставка моделей вишиванок. Бібліотекар школи Лянна О.В. провела відкритий захід для школярів, розповіла про символіку вишиванок, їхнє призначення.

Вишиванка – своєрідний унікальний код українського етносу. Вона яскраво відображає особливу національну традицію народу. Тож не дивно, що існує свято, присвячене їй.

Всесвітній день вишиванки відзначається щороку в третій четвер травня. У 2021 році він припадає на 20 травня.

Цьогоріч цьому прекрасному святу – вже 15 років.

Історія Дня вишиванки

День вишиванки – відносно молоде, проте дуже улюблене народне свято. Відзначати його почали у 2006 році. Ініціатором стала студентка Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк.

Дівчина запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Того року цю ініціативу підтримали декілька студентів та викладачів, одягнувшись відповідно.

Нині ж це свято набуло міжнародних масштабів і український традиційний одяг одягають усе більше людей не лише в нашій країні, а по всьому світу.

Як святкують День вишиванки

Метою Дня вишиванки є популяризація вишитого етнічного одягу та вшанування українських традицій. Цього дня прийнято вдягати національне вбрання, куди б не довелося йти – на роботу, на зустріч із друзями, загалом куди завгодно.

Традиції Дня вишиванки

Ювілейний 15-й рік Всесвітнього дня вишиванки присвячено українській традиційній музиці та екологічним питанням, зокрема, проблемі вирубки лісів, висихання річок і забруднення довкілля пластиком.

Цікаві факти про українську вишиванку

Українська вишиванка має дуже давнє походження. Як свідчать багато досліджень, вбрання із вишивкою створювали ще до VI ст.

Спочатку вишиванки були не просто одягом, а таким собі оберегом для їхніх власників від зла. Тому узори наносили на рукави, коміри і поділ сорочок.

Нині найбільш розповсюджені вишиванки білого кольору. Вишиванки чорного кольору у давнину було прийнято одягати лише чоловікам.

Кожен регіон України має свою техніку вишивання, деталі та тематику орнаменту і традиційні кольори вишиванки.

Загалом в Україні є близько сотні різних вишивальних технік. Серед найвідоміших – хрестик, гладь, низь, мереження, бігунець, плетіння.

Іван Франко свого часу вміло поєднав українську вишиванку із буденним одягом. Він скомбінував вишиту сорочку із піджаком. Саме у такому вигляді письменник постає на 20-гривневій купюрі.

Рекордну кількість людей, одягнутих у вишиванки, було зафіксовано у День Незалежності в 2011 році у місті Рівному. На центральному Майдані тоді зібралося 6570 людей у вишиванках. Цю цифру внесено до Книги рекордів України.

ЦІКАВИНКИ ПРО ВИШИВАНКУ

1.Нікому достеменно невідомо, коли саме з’явилася вишиванка. Її виникнення і розвиток було поступовим. Дані археологічних розкопок, свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва тут існує з незапам’ятних часів.

2. Саме слово "вишивка" походить від "вишній", божественний і перекладається на грецьку як "космос".

3. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений ще одяг скіфів. Якби нам довелося побачити побут скіфів, то ми б знайшли старовинні вишиті сорочки, що носили діти, жінки й чоловіки, чарівні малюнки на посуді та предметах щоденного вжитку. Певні обереги чеканили на зброї, культових речах, шоломах та щитах. Вірили, що це допоможе у бою, адже скіфи були, насамперед, воїнами, розвідниками. Орнаменти-обереги супроводжували наших предків і в потойбічному світі. Навіть славнозвісні скіфські кам’яні баби оздоблені елементами узору, який можна вважати первісною вишиванкою. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VІ ст., при дослідженні показали ідентичність з вишивкою українського народного костюма XVІІІ-XІX ст.

4. Елементи символіки орнаментів української вишивки збігаються з орнаментами, які прикрашали посуд давніх жителів території України періоду неоліту, трипільської культури. Сорочки оздоблювали візерунками на рукавах, комірах, подолі так, щоб малюнок торкався тіла.

5. В часи Київської Русі символіка вишиванки стає більш досконалою та розкішною. Тут ми уже можемо помітити два напрямки вишивки – орнаментальний і сюжетний, органічно поєднані на полотні. Згадки про вишитий одяг є у багатьох письмових джерелах, насамперед у «Слові о полку Ігоревім», в Іпатіївському літописі та інших пам’ятках. Набули поширення зображення рослин та тварин, різноманітні геометричні фігури, яких єднає спільна мета – розповісти про рід та забезпечити йому надійний захист. До речі, є гіпотеза, що орнаменти розташовували на тих частинах одягу, де відкривається доступ до тіла. Чоловічі сорочки в той час були оздоблені вишивкою лише біля комірця, жіночі ж були розшиті набагато більше: біля ворота, на рукавах та по подолу спідниці. Виникло і набуло розквіту мистецтво вишивки золотими та срібними нитками, яка зустрічається на одязі феодальної знаті та священнослужителів, в убранстві храмів та княжих палат. А простий люд прикрашав сорочки орнаментами, прошитими червоними та чорними нитками. Київські князі всіляко підтримували традиції вишиваного одягу. Так, в ХІ столітті сестра Володимира Мономаха Ганна заснувала при монастирі школу для дівчат – майбутніх майстринь вишивки.

6. В часи козацькі вірили, що вишита сорочка як оберіг, гріла душу на чужині та зцілювала рани. Козаки вірили, що вишиті на полотні знаки мають могутню силу, забезпечують зв’язок із рідною землею, надають їм наснагу до перемоги та вберігають від дурного ока. Саме в добу Гетьманщини сформувався цілісний український національний костюм, де вишита сорочка набула символічного значення для всього українства. В період ХVII-XVIII століття український вишитий одяг в прикордонних регіонах зазнав впливу сусідніх країн. Це дало повштовх до новий елементів, техніки оздоблення, крою та тканин.

7. На початку XIX століття з розвитком промисловості містяни почали носити європейський одяг з гаптованими шовковими вишитими сорочками. А от в селі і далі слідували традиціями. В селі чоловіки носили вишиті сорочки, які заправляли у шаровари, а жінки носили плахти, які були вишиті мальвами та волошками. Діти носили світлий одяг, який оздоблювали вишитими янголами та іншими християнськими мотивами. А от одяг на кожен день виготовляли із домотканого полотна, святковий із більш дорожчих матеріалів та прикрашала намистами.

8. Наш народ ставився до вишиванки як до святині. Вони передавалися з покоління в покоління, з роду в рід, береглися як реліквії.

9. Вишиванка — це символ здоров’я та краси, щасливої долі й родової пам’яті, порядності й чесності, любові та святковості; крім того, вишиванка – це ще й оберіг, який служив захистом для володаря від усяких бід і нечистої сили.

10. Вишита сорочка (особливо чоловіча) - символ кохання й вірності. У давньому замовлянні сказано: «Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був. Біла сорочка, дана дружиною чоловікові, — символ вірності: поки сорочка біла, доти жінка вірна.

11. В Україні є близько сотні "вишивальних технік"! Серед найвідоміших технічних прийомів вишивання - гладь, хрестик, низь, мереження, бігунець, плетіння. Кожному орнаменту надавалося особливе значення. Вишивки, передаючи характерні ознаки місцевості, різняться між собою орнаментом, технікою виконання та гамою барв.

12. Фарбували нитки для вишивання лише природними барвниками. Брали те, що було під рукою: кору, коріння, листя і квіти. Цікаво, що для закріплення кольору нитки запікали у житньому тісті – так вони не втрачали забарвлення протягом десятиліть.

13. Однією із найбільш відомих і впізнаваних технік вишивки на українській сорочці є полтавська – «білим по білому» або «біллю». Зародилася вона на берегах мальовничої річки Говтва, на Полтавщині, де розташоване містечко Решетилівка – один із найвідоміших сучасних центрів народних промислів України, що набув розквіту в ХІХ столітті. Полтавські вишивки виконуються хрестиком, плутаним хрестиком, подвійним прутиком, зубчиками, мережкою, ланцюжком тощо. Візерунки виконуються окремими швами і поєднанням кількох швів. Вишивають переважно білими нитками, зрідка - червоними та сірими, візерунок обводять чорними або кольоровими смугами.

Традиційна Полтавська вишивка "білим по білому" - це художній прийом, у якому рельєфний узор вишивки створює гру світла, то вбираючи, то відбиваючи його; поєднуються до десяти технік вишивки, а їх різноманітне сполучення дають безліч вишуканих орнаментальних композицій; філігранна краса узорів досягається використанням наскрізних технік вишивки. Ця оригінальна вишивка поширилася в усіх етнографічних регіонах України, стала візитівкою Полтавщини та брендовою для української культури.

14. Дослідники розповідають, що у давні часи процес вишивання можна було назвати ритуалом – за нього брались у визначені дні, із чистими світлими думками, закладаючи позитивну енергію у свою працю. Цікаво, що тоді жінки не копіювали чужі узори, не відшивали їх з інших виробів чи схем. Їх роботи були індивідуальними. Жінка володіла "мовою" орнаментального письма, де через кольори, лінії, візерунки створювала абсолютно унікальну річ, закодовану на добру долю для себе, чи рідної людини. А от відшити чужий узор для сорочки, наприклад, означало взяти на себе чужу долю.

15. Для немовляти першу вишиту сорочку вишивали на тканині, яка оброблялася свічками хрещеними при хрещенні малюка. Вважалося, що дитину захищають від бід, негараздів і нечисті, таким чином. Також, в деяких регіонах, на цих сорочках вишивали в непомітному місці червоний хрест.

16. Коли починався посівний сезон, в українців були приховані спеціально вишиті для цього сорочки. Одягалися всі в таку сорочку і влаштовували цілу виставу, просили у землі врожаю, співали, водили хороводи (цей звичай сягає корінням до давньослов’янських традицій).

17. Наші пращури вважали, що прилегла до тіла сорочка - це провідник магічної сили, яка оберігає свого власника від усього поганого. У зв’язку з цим було і багато прикмет і забобонів. Сорочки для жінки пряли тільки з конопель або льону. Вважалося, що ці рослини захищають майбутню матір і її, ще не народжене дитя.

18. Українська вишиванка пройшла крізь роки, і при цьому не втратила свою силу та красу. Орнаменти з вишивки з кожним днем стають все більш популярними. Сьогодні їх втілюють не лише на сорочках, але й на будь-якому сучасному вбранні, на автомобілях та навіть "викарбовують" у вигляді татуювання.

19. Мода на вишиванку шириться світом. Українські та закордонні модельєри світової слави: Жан-Поль Готьє, дизайнер Dior Джон Ґальяно, Гарет П’ю, Прабал Гурунг, Valentino та ін.. почали створювати колекції з національними українськими елементами.

Українська вишиванка є абсолютно унікальним, автентичним символом України, який характеризує не лише темперамент нації, але й є її візитівкою, її унікальним кодом та зв’язком між поколіннями!

Що означають візерунки на вашій вишиванці? Символіка жіночої вишивки

Що означають візерунки на вашій вишиванці? Символіка жіночої вишивки

Поширити 171

Геометричний малюнок Переплітається зі слов'янською міфологією.

• Ромб - символ родючості. Він сприяє множенню роду і поліпшенню добробуту сім'ї. Наші пращури вишивали ромбовидні візерунки на весільних рушниках та одязі: ромби ділили на чотири частини косим хрестом. У кожній частині по центру ставили крапку, що уособлює насіння.

• Квадрат символізує досконалість, гармонію і порядок.

• Спіраль включає в себе два символу - воду і плинність часу, його циклічність.

• Трикутник уособлює Святу Трійцю і є найсильнішою християнської захистом.

• Сварги (за формою нагадують половину вісімки) - знак досконалості. Символізують силу духу.

• Коловрат - знак вічної перемоги світла над темрявою, життя над смертю.

• Восьмикутний зірка ( «ружа», по-закарпатськи) символізує возз'єднання чоловічого і жіночого начал. У людей, які носять цей символ, сильно розвинена інтуїція.

• Хрести володіють потужною захистом від злих духів і привносять гармонію у всіх починаннях.

Кожен візерунок, кожна деталь на традиційній українській вишиванці мала своє значення і призначення. Тут не було зайвих та безсенсовних елементів, у кожної квітки була своя роль: оберегова, значеннєва чи сакральна. Багато які з цих елементів перекочували й на сучасні жіночі вишиванки. Тож яке значення мають усі ці елементи?

Троянда

Троянда, або Ружа – один із найпопулярніших візерунків на жіночих вишиванках. Квітка символізує Сонце. Ось чому друга назва троянди ружа (походить від древнього слова «Ра», а також від «руда» – у давнину так казали на кров). Зазвичай орнамент з ружами був у вигляді безперервної смуги повторюваних елементів, які символізували неперервність руху Сонця та постійне оновлення. Троянди, зібрані в геометричному візерунку і сполучені ланцюжками символізують порядок, що панує у Всесвіті, де троянди виконують роль зірок. А ще ця квітка є символом любові та милосердя. Цей орнамент був широковживаним в усіх регіонах України. Пишні ружі рясно розквітали на сорочках і рушниках багатьох областей.

Мак

Мак – квітка, що оберігає від зла та є символом збереження роду. Саме тому маківки святять у храмі та посипають зернятками маку людей, худобу, подвір’я для надійного захисту від пристріту. А ще квітка маку – це пам’ять про пролиту кров воїнів (за народними повір’ями, на полі, де пролилася кров, навесні мають розквітнути дикі маки). Також мак символізує пам’ять роду про загиблих бійців. Ці квіти прикрашали вишиванки дівчат з роду загиблого воїна, а також впліталися в їх віночки, що означало їх родову пам’ять і обіцянку продовжити і зберегти рід.

Ромашка

Ромашка– квітка кохання (усім відоме ворожіння на ромашці «кохає-не кохає»), символ любові, ніжності, вірності та Сонця (золота серединка квітки так схожа на маленьке сонечко). А ще квітка символізує чаклунське зілля любові. Наші пращури вірили в магічну силу ромашки, в тещо відвар з нею може приворожити. ромашку магічною силою.

Калина

Калина– символ вогняної трійці: Сонце, Місяць та зірки, символ українського роду. Назва походить від назви Сонця – Коло. Червоні кетяги калини – це символ крові та безсмертного роду. Саме тому її часто зображали на весільних рушниках та жіночих вишиванках (бо жінка – хранителька роду, вона передає з покоління в покоління знання).

Барвінок

Барвінок– символ молодості, активності та розвитку, а ще вічності буття і життєвої сили, провісник весни. Барвінок прикрашає весільні рушники (є красива легенда про кохання юнака Бара та дівчини Вінки), а ще барвінок обов’язковий елемент весільного віночка молодої в багатьох регіонах України, як символ вічного кохання (як ілюстрація «доки смерть не розлучить вас»). Хрещатий барвінок також єднання живих людей з їх предками, котрі відійшли у вічність.

Чорнобривці

Чорнобривці – символ материнської любові та захисту. Ці квіти мати вишивала і на першій дитячій сорочечці (щоб захисти дитя від усього злого), і на рушниках, що давала в далеку дорогу. Чорнобривці уособлювати прагнення матері захистити своє дитя. Також цей елемент зустрічається і на весільних рушниках – несе обереговуфункцію захисту молодої родини.

Братчики

Братчики– символ скромності, стриманості, смутку. За давньою легендою братчики – це брати-сироти, що не витримали знущань мачухи, та спалили мачуху з доньками і самі загинули у вогні. За християнською традицією братчики символізували Святу Трійцю. Візерунок з цими квітками часто зустрічався на парних вишиванках молодят, як символ єднання та неподільності.

Соняшник

Соняшник– символ Сонця, праці, сили та добробуту. А ще квітка соняшника уособлює Батьківщину, рідну домівку – як квітка повертає голову до сонця, так і людина лине думками до рідного. Саме тому рушники з соняхами давали тим, хто вирушав у далеку дорогу, як нагадування про місце, де на тебе чекають.

Мальва

Мальва –символізує любов до рідної землі, до свого народу, до батьківської хати. Уособлює духовне коріння людини, спадщину предків. Вважається оберегом роду та дому від пристрітів. Наші пращури вірили, що у квітках мальви живуть душі померлих родичів, які охороняють живих від зла. Тому квіти мальви на вишиванці давали захист роду людині, що її носила.

Волошки

Волошки – символ сталості та вірності. Ці квіти на жіночій вишиванці душевну красу, праведність та святість, душевну чистоту, скромність. Волошка вважається оберегом від злих духів, лихої долі та витівок лукавого.

Виноград

Виноград – оберіг сім’ї та родючості. Візерунки з виноградною лозою та гронами символізують щасливе сімейне життя, радість народження дитини. Цей візерунок був популярний на теренах всієї країни. Йог о зображали і на жіночих, і на чоловічих сорочках, і, звісно ж, на весільних та родинних рушниках.

Лілея

Лілея– символ дівочої ніжності, чистоти, чарівності. Традиційно лілею зображають у вигляді трьох елементів: квітка, бутон і листя, що символізує триєдність: зародження життя, його поступовий розвиток і нескінченний розквіт. Іноді над квіткою лілеї вишивають краплі роси, що символізують запліднення. Лілея вважається жіночим символом, тому її зображення характерне виключно для дівочих та жіночих вишиванок. У народних легендах квітка лілеї –символ дівочих чарів, чистоти та цноти.

Колосся пшениці

Колосся пшениці– символ краси життя, щасливого добробуту, тілесного і духовного багатства. За народними повір’ями пшеничне колосся уособлює молоду дівчину, наречену. Саме тому весільний коровай (що печеться з пшеничного борошна) часто зображають на весільних рушниках південних регіонів, а вишитими колосками оздоблюють дівочі вишиванки.

Незабудки

Павині вічка, або незабудки – символ пам’яті та вірності. Ці ніжно-блакитні квітки дівчата вишивали на своїх сорочках, як нагадування про коханих, що знаходяться десь далеко, та на сорочках хлопців з побажанням «не забувай мене».

Берегиня

Берегиня – символ дерева життя, природи. Найчастіше зображується у вигляді невеличного квітучого деревця у горщику. Це символ матері-природи та жінки-матері. Хранительку вишивали на рушниках та сорочках, щоб підкреслити зв’язок з родом та захист, що його дає рід.

Квітка Матері Божої

Квітка Матері Божої, або рожечка – символ Богородиці, символ жіночого та чоловічого начала. Зображується у вигляді восьми променевої зірки, що утворюється поєднанням прямого (чоловіче начало) та косого (жіноче начало) хреста. Цей символ часто зображують на іконах, а також на весільних рушниках, як символ єднання чоловіка та жінки. А які символи вишиті на вашій сорочці? Що вам відомо про них?

https://rerixlib.blogspot.com/2021/05/blog-post_18.html?fbclid=IwAR1SMB-LhxbieJJU7bO15GeDxp12e4MabmTg3GTpo-CvO1c1OrIJSkcurH4 Бібліотекар школи Лянна О.В.